Сайт учителя математики Євтух Т.А.
Головна » Файли » Батьківські університети » Школярам

Як навчити дітей не засуджувати інших людей
28.12.2016, 22:57

Як навчити дітей не засуджувати інших людей

Якщо ми хочемо, щоб із добрих, милосердних дітей виросли моральні, співчутливі дорослі люди, ми повинні відокремлювати осуд від моралі. Безумовно, є те, що правильно й неправильно. І все ж часто за завісою моральних принципів ховається осуд.
Незаміжня мама, дошкільник, який усе ще на грудному вигодовуванні, батько, який віддає перевагу природному вихованню, дитина, яка здобуває освіту вдома... Невже в сучасному світі цілодобового мовлення, миттєвого обміну повідомленнями з друзями по всьому світу та щохвилинного оновлення статусів у соціальних мережах у нас дійсно стало більше можливостей для оціночних суджень і висловлювання своєї несхвальної думки?
Ми спостерігаємо за способом життя й подіями, яких наше суспільство не знало раніше, і коли якісь ідеї суперечать нашим переконанням, ми часто нападаємо на них, намагаючись захистити себе.
Нові технології винесли осуд на перший план нашої колективної свідомості, він проявляється у формі посоромлення, що виливається із засобів масової інформації, Інтернет-тролінгу й упередженої журналістики. Засудження – це наша інстинктивна реакція на все те, що відрізняється від того, до чого ми звикли.
Давайте розглянемо цю сіру зону між добром і злом, в якій моральні норми часто набувають форми осуду й де традиціоналізм є нашим «безпечним місцем».
Моральність заграє з осудом
Усі так роблять. Ми засуджуємо людей, ідеї та вчинки, ґрунтуючись на тому, чого нас учили в сім'ї. І хоча в майбутньому ми можемо змінити свої сімейні порядки, у глибині душі наші переконання в тому, що правильно, а що неправильно, залишаться такими ж, як і раніше.
При цьому моральні цінності не в усьому залежать від виховання. Витоки моралі у сфері генетики. Недавнє дослідження доводить, що діти народжуються з основними моральними принципами. Співчуття й милосердя, так само як підозрілість і схильність до засудження, – це вроджені якості, які вкорінюються в нас, як у представників свого виду, й передаються нам генетично.
Прекрасним доказом генетичної обумовленості моральних принципів є тест на жалість, в якому взяли участь діти у віці починаючи із 3-х місяців. Їм запропонували вибір між двома іграшками (одна іграшка виглядала «дуже мило», а інша – «некрасиво, сердито»), і діти в переважній більшості вибрали «добру» іграшку. Діти хочуть робити правильно.
Але це ще не кінець історії. Фахівці вважають, що наш мозок не готовий до труднощів «сучасної моралі», яка складається з величезної кількості рішень, які ми повинні приймати щодня. Проблеми сучасного життя – нескінченний парад людей, вибору й подій – змушують деяких людей наполегливо чіплятися за моральні принципи, які можуть бути застарілими, необґрунтованими або неправильними просто тому, що люди бажають перебувати в суспільстві однодумців.
Засудження – часто не більше, ніж наша інтерпретація моральних правил поведінки. Так хто ж написав усі ці «правила»? Правила пише історія. Релігійні лідери, лідери громад і масових рухів сформували та змінили наше суспільство. Ось чому так важливо зупинитись на секунду й замислитись над запитанням: «А я взагалі-то поділяю думку всіх цих колишніх лідерів? Їхні переконання, судження й моральні принципи?». Швидше за все, відповідей «так» і «ні» буде порівну. Варто також замислитись над питанням, а чи не вчимо ми наших дітей застарілої версії того, що правильно й неправильно.
Ось п'ять порад батькам про те, як виховати дитину мудрою людиною, яка не поспішає засуджувати інших людей.
1. Уникайте казати: «Це неправильно», коли маєте на увазі «Я не згоден(а)»
Ваша дитина каже, що її шкільний друг лягає спати досить пізно, а її саму ви вкладаєте в ліжко в основному за розкладом. Ви інстинктивно хочете відреагувати негативно та припускаєте, що вони всією сім'єю допізна дивляться телевізор або грають у відеоігри. Зрештою, важливість нічного сну добре вивчена й доведена. Тим батькам не завадило би знати про це, хочете сказати ви.
Але є маленький виняток. У багатьох сім'ях пізніше укладання в ліжко розглядається – й навіть заохочується – як спосіб отримати задоволення від часу, проведеного разом усією родиною. Вечері в таких сім'ях бувають пізніше й відхід до сну відбувається пізніше, але діти щасливі, здорові й успішні.
Коли б ви не зіштовхнулися з тим, що виходить за рамки вашої системи цінностей, ставте перед собою запитання: «Це «неправильно» чи я просто не згоден(а) з цим?».
2. Уникайте казати: «Це правильно», коли маєте на увазі «Це соціально прийнятно»
Простіше кажучи, ми вчимося судити про людей по тому, як вони судять про нас. Коли ви росли, вас оцінювали та вчили вихователі, викладачі й сусіди... Грудне вигодовування на першому році життя дитини – це добре, а якщо це відбувається й далі, люди починають засуджувати. Чому? Тому що повноцінне грудне вигодовування не поширене (не є соціально прийнятним) в європеїзованій культурі.
Іншим позитивним прикладом є Попелюшка й той випадок, коли мачуха присоромила її за тонку талію, адже бути худим уважалось таким же недоліком, як і товстим. Соціально прийнятним є спосіб тієї чи іншої культури культивувати відповідність своїм стандартам.
3. Уникайте казати: «Це погано», коли маєте на увазі «Це для мене нове, я ще як слід це не обдумав(а)»
Уявіть ситуацію: протягом перших двох років життя дитина спить на підлозі. У нашій країні це все одно, що відправити дитину спати в собачу будку на вулицю, і мало хто може зрозуміти, навіщо батькам позбавляти малюка ліжечка. Насправді, дитяча кімната – це безпечне середовище для досліджень і здобуття дитиною самостійності. Класичний стиль Монтессорі.
На жаль, ця концепція для більшості людей є новиною, і вони просто відмовляються бачити будь-який сенс у використанні підлоги в якості ліжка. Люди намагаються приховати свій шок і хитають головою, чуючи таку «божевільну ідею». Однак нове не обов'язково є поганим.
4. Перш ніж запропонувати свою думку, подумайте, чи дійсно вона ваша
Переконання суспільства вкорінюються твердо та глибоко. Шукайте приклади протилежної громадської думки, показуйте їх своїм дітям та обговорюйте відмінності.
  • В Японії матір можуть звинуватити в невиконанні обов'язків у ставленні до дитини, якщо вона укладає спати малюка в його кімнаті. У багатьох європейських країнах не схвалюють, коли діти сплять у кімнаті батьків.
  • У Швеції, якщо ви повернете дитяче автомобільне сидіння обличчям уперед, а дитині ще не виповнилося одного року, вас можуть заарештувати. В інших країнах, навпаки, вважається дивним, якщо дитина сидить на сидінні спиною до напрямку руху.
  • У Сполучених Штатах розпивання одного келиха вина під час годування грудьми може привести до звинувачення в заподіянні загрози дитині, незважаючи на те, що немає наукових доказів того, що це шкідливо.
Це приклади громадського несхвалення під виглядом моральності. Такі судження часто набувають форми праведного гніву, що може перетворитися на ще один вид залежності. Батькам дуже важливо розуміти різницю.
Або ще краще: не нав’язуйте дитині свою думку. Висловіться з приводу того, з чим ви згодні або не згодні, і дайте малюкові свободу зробити власний висновок і прийняти власне рішення з певного питання.
5. Заохочуйте неструктуровані ігри дітей
  • Вільні, неструктуровані ігри допомагають дітям ставати більш співчутливими, моральними людьми. Переваги вільної гри численні й різноманітні.
  • Різноманітні іграшки, такі як дерев'яні кубики, чудово сприяють неструктурованій грі. Зробіть крок назад і дозвольте вашій дитині бути дитиною.
  • Освітній успіх (особливо в природничих науках та математиці), навички вирішення проблемдоброта, співчуття й емпатія - це лише деякі з додаткових переваг, які дає дітям вільна гра.
Виховання дітей з чітким поняттям про те, що таке добро та зло, є однією з найбільших батьківських цілей. Так ми перетворюємо добрих, співчутливих дітей у дорослих однодумців. Важливо прагнути до того, щоб дитина відстоювала того, хто зазнав поразки, боролася за нього (якщо той цього заслуговує). Важливо, щоб вона знала, що, врешті-решт, найголовніше - те, як ми ставимося до кожної людини, з якою зустрічаємося в житті.
Для того, щоб допомогти дітям відмовитися від засудження та прийняти толерантність, необхідно переглянути власні пріоритети в сьогоденні та в майбутньому. Визначення добра та зла - це пошук балансу між усвідомленням і конформізмом, балансу, який повинен відповідати потребам та способу життя кожного члена вашої родини.
Ешлі Трекслер
Категорія: Школярам | Додав: 01122011 | Теги: щоб діти не росли нетерпимими й над, як подбати про те, поради
Переглядів: 30 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]