А чи не переоцінене щастя дитини?

Ці слова стали мало не магічними. Спитайте в батьків, чого вони хочуть для своїх дітей, і всюди, де б ви не були, отримаєте універсальну відповідь: «Я просто хочу, щоб вони були щасливими!». Крім того, у більшості з нас таке бажання зароджується ще до народження дітей. Скільки разів ви чули, як майбутні батьки кажуть, що їм зовсім не так уже й важливо, народиться хлопчик чи дівчинка, головне, щоб дитина була здоровою та щасливою? Звісно, очікування здорової дитини абсолютно розумне і зрозуміле, але деякі експерти стверджують, що батькам усе-таки варто переосмислити запоруки щастя своєї дитини. Раптом його переоцінено?

Невже щастя може бути забагато чи воно може бути шкідливим? Роздуми над подібною ідеєю здаються безглуздими. Адже ніхто з нас не хоче, щоб наші діти боролися за свої відносини або стикалися з іншими труднощами в житті. Хіба це не наша батьківська робота – захистити їх від проблемних ситуацій? Однак психологи стверджують, що одержимість прагненням щастя дитини створює покоління неадаптованих до реальності та невитривалих дітей, які не вміють долати перешкоди, не здатні знайти вихід у складних життєвих обставинах.

Давайте подивимось на проблему під трохи іншим кутом. Щастя, як і «одержимість», може стати тією крайністю, яку професійні психологи називають «конкурентним» або «гіпервихованням», тобто потребою та прагненням батьків до того, щоб дитина робила все, до того ж робила це обов'язково добре; для цього приноситься в жертву максимум усього, що тільки знадобиться, щоб забезпечити їй відсутність будь-яких невдач. «Зробіть правильні кроки, і ваша дитина потрапить у кращий університет, який стане запорукою її успішного та щасливого життя», – саме такими словами можна передати силу цієї хибної обіцянки. На жаль, психологи стверджують, що це не тільки не гарантія, навіть сама спроба гарантувати вашій дитині щастя здатна призвести до негативних наслідків.

Зустрічаючись обличчям до обличчя з першими труднощами, зі звичайними негараздами дитинства, такими як падіння з велосипеда під час навчання їзди або не отримана довгоочікувана роль у шкільному спектаклі, що дісталась, за законом підлості, найкращому другу, ми тим самим розвиваємо свою стійкість і силу характеру. Але якщо дорослі проявляють гіперопіку, постійно намагаються захистити своїх дітей від негараздів і неприємних ситуацій, як, власне, і чинять батьки, одержимі щастям та успіхами своєї дитини, намагаючись усіляко перешкоджати чому-небудь або кому-небудь, хто міг би стати на заваді щастю їх улюбленого «чада», діти не отримують належної практики й не розвивають у себе стійкості до стресових і проблемних ситуацій, не отримують практичних навичок подолання життєвих перешкод.

Такі неадаптовані, не підготовлені до життя діти, якщо їм в один прекрасний день доводиться виїхати з дому, відчувають труднощі при взаємодії з реальним світом. У разі зіткнення з негативними емоціями та почуттями вони стають більш схильними до такого типу реагування, як «утеча від проблем», який може виражатись у різноманітних видах залежної поведінки, наприклад, у зловживанні наркотиками або алкоголем. Замість того щоб нескінченно штучно покращувати життєву ситуацію дітей, ми повинні навчити їх розпізнавати й найважчі почуття – сум, розчарування, образи, невизначеність і т. п., опановувати себе, переживаючи їх.

Добре, якщо ми не хочемо жити з хибним розумінням, як виховати щасливих дітей? А для цього необхідно прищепити їм цінності, завдяки яким, у міру зростання, вони зможуть стати по-справжньому щасливими. Це наче «посіяти добре насіння» в їхні дитячі душі. Далі описано вісім найнеобхідніших «насінин», які батькам доведеться «посадити».

• Навчайте основ духовного й фізичного здоров'я. Навчіть своїх дітей здорового харчування, повноцінного сну, хороших звичок фізичної активності та правильної моделі духовного здоров'я, розповідаючи про почуття та переживання – однаково як про щасливі, так і негативні, про правильне реагування на життєві ситуації та про прийняття відповідних рішень.
• Наповнюйте життя змістом. Дуже важливо, щоб діти дізналися, що крім їхніх власних потреб існують у житті якісь інші вагомі цілі. Можна розповісти про визначних людей, героїв свого часу, про їх шляхетні та відчайдушні вчинки, а також залучити дітлахів до якихось суспільно корисних проектів.
• Заохочуйте духовну та сердечну близькість. Покажіть дітям цінність дружби, проводячи час із вашими друзями, друзями ваших дітей.
• Показуйте значення вчинків прояву люблячої доброти. Практикуйте альтруїзм, волонтерство, допоможіть вашим дітям пізнати радість від тих моментів, коли можна безкорисливо подарувати оточуючим людям свої турботу та піклування.
• Навчіть бути вдячними. Навчіть дітей бути вдячними за те, що вони мають, підтверджуючи це хорошими прикладами з вашого власного життя, навіть якщо воно супроводжувалося труднощами й вимагало значних зусиль.
• Наповнюйте духовністю. Розповідайте про нематеріальні речі, якими ви захоплюєтесь в інших людях, спробуйте відповісти дитині на її непрості світоглядні запитання, якими би болючими вони не були.
• Подавайте приклад оптимізму. Зустрічайте життя з оптимістичним і позитивним ставленням до нього, застосовуючи, наприклад, такий девіз, як «можу і роблю», а також допоможіть дітям навчитись розпізнавати те хороше, що нам можуть принести різні зміни в житті.
• Заохочуйте до пошуку власного «я», своєї улюбленої справи. Допоможіть своїм дітям знайти для себе улюблені заняття, які зможуть розкрити й розвинути їхні здібності, а також сильні сторони особистості.

То чи не переоцінене щастя дитини? Ні, якщо воно справжнє й довгострокове. Спробуйте замінити початкове стереотипне висловлювання більш усвідомленими словами. Як щодо, наприклад, таких: «Я просто хочу, щоб у моїх дітей були сенс життя, міцне здоров'я та доброзичливі стосунки»?