Базовий самоконтроль для дітей і підлітків

Коли діти влаштовують сцени в переповненому магазині або за святковим столом у присутності великої кількості родичів, це, звісно ж, дуже засмучує. Однак батьки можуть допомогти своїм дітям навчитись контролювати себе й оволодіти способами більш спокійного, неімпульсивного реагування, що стане їм у пригоді для досягнення успіху в дорослому житті.
Знаючи принципи самоконтролю, діти можуть приймати конструктивні рішення й реагувати на стресові ситуації тими способами, які забезпечать їм позитивні результати.
Наприклад, якщо ви кажете, що не дасте дитині морозиво, доки вона не повечеряє, ваша дитина може плакати, просити або навіть кричати в надії на те, що ви не витримаєте й підете на поступки. Але, знаючи принципи самоконтролю, вона зрозуміє, що її істерика призведе лише до того, що ви взагалі приберете морозиво й позбавите її ласощів, тому доцільніше буде просто терпляче почекати.
Далі пропонуються поради, як допомогти дітям навчитись керувати своєю поведінкою.
Вік до двох років

• Немовлята й малюки засмучуються через велику невідповідність між тим, що вони хотіли б робити, і тим, що можуть робити. Їх відповідні реакції часто набувають форми істерики. Намагайтесь попереджувати емоційні сплески, відволікаючи дитину іграшками чи іншими цікавими заняттями.
• Щодо дітей, які досягли дворічного віку, можна застосовувати такий виховний прийом, як тайм-аут, тобто вилучити дитину із проблемної ситуації на нейтральну територію (наприклад, у частину кімнати без іграшок і телебачення або в інше спеціально відведене місце – посадити на стілець у кухні) й залишити її там ненадовго подумати наодинці із собою. Так малюк зможе побачити наслідки свого емоційного сплеску й навчитись того, що краще побути деякий час на самоті, ніж закочувати істерику.

Вік від трьох до п'яти років

• У цьому віці можна продовжувати застосовувати метод тайм-ауту, але, замість того щоб встановлювати певний ліміт часу, припиняйте застосування покарання, як тільки дитина заспокоїться. Це допомагає дітям посилити відчуття самоконтролю. І хвалітьдитину за те, що вона не втратила контроль над своїми емоціями й поведінкою в бентежній або складній ситуації.

Вік від шести до дев'яти років

• Коли діти досягають шкільного віку, вони починають краще розуміти ідею наслідків за неналежну поведінку та свою можливість вибору між хорошим і поганим поводженням. Це може допомогти їм у складних ситуаціях подумки уявити знак «стоп», якому, відповідно, треба буде підкоритись для того, щоб проаналізувати ситуацію, перш ніж відреагувати на неї. Заохочуйте дитину на кілька хвилин йти від ситуацій, що ведуть до фрустрації, щоб охолонути й заспокоїтись, тим самим запобігаючи своїй бурхливій емоційній реакції. Хваліть дітей, коли вони знаходять у собі сили відсторонитись та оволодіти собою, – таке позитивне підкріплення викличе в них бажання використовувати ці навички знову і знову.

Вік від десяти до дванадцяти років

• Старші діти, як правило, краще розуміють свої почуття. Заохочуйте їх думати про те, що примушує їх втрачати контроль, а потім аналізувати ці причини. Пояснюйте, що іноді ситуації, які спочатку здаються образливими й обурливими, у результаті виявляються зовсім не такими жахливими. Спонукайте дітей подумати над цим, перш ніж реагувати на що-небудь. І неодмінно хваліть їх, коли вони використовують свої навички самоконтролю.

Вік від тринадцяти до сімнадцяти років

• До цього часу діти повинні вміти контролювати більшу частину своїх дій. Нагадуйте підліткам про необхідність продумувати та враховувати довгострокові наслідки. Закликайте їх робити паузи, щоб отримувати можливість правильно оцінювати неприємні ситуації до того, як поспішно на них реагувати, а також обговорювати проблеми замість того, щоб втрачати контроль, ляскати дверима чи кричати. При необхідності дисциплінуйте свого підлітка, відбираючи певні привілеї, щоби підкріпити тим самим поняття про те, що самоконтроль – це одна з найважливіших навичок. Дозволяйте йому отримувати знову свої привілеї (повертати їх) при належному самоконтролі.

Коли діти втрачають контроль над собою
Як би важко це не було, не піддавайтесь спокусі кричати, коли ви дисциплінуєте своїх дітей. Замість цього будьте непохитними, послідовними та справедливими. Під час істерики дитини зберігайте спокій і пояснюйте їй, що крики, ридання й ляскання дверима – це неприйнятні форми поведінки, за які дитина понесе покарання, і розкажіть, у чому конкретно воно буде полягати.
Ваші дії покажуть дитині, що істерики не допомагають досягти бажаного. Наприклад, якщо ваша дитина втрачає самовладання у продуктовому магазині, коли ви сказали, що не будете купувати цукерки, будьте непохитні, демонструючи, що її істерика неприйнятна й неефективна.
І самі моделюйте чіткий самоконтроль. Якщо у присутності дітей ви потрапили у дратівливу для вас ситуацію, розкажіть їм про те, чому ви засмутились, а потім обговоріть можливі шляхи вирішення проблеми. Наприклад, якщо ви забули, куди поклали ключі, не хвилюйтесь, скажіть дітям про те, що ключі загубились, а потім разом пошукайте їх. Якщо ви не можете знайти їх, зробіть наступний конструктивний крок (наприклад, повторіть усе, що ви робили, коли останній раз тримали ключі в руках). Покажіть дітям, що впевнений емоційний контроль і навички вирішення проблем – це єдині прийнятні способи впоратись із важкою ситуацією.
Якщо у ваших дітей не виходить навчитись самоконтролю у тій чи іншій мірі, вам варто проконсультуватись із психологом або педіатром.