Як розпізнати неусвідомлену шкоду батьків

Більшість батьків дійсно роблять усе можливе, щоб виховати своїх дітей щасливими та здоровими, але навіть найкращі батьки можуть неусвідомлено й ненавмисно робити помилки, наслідки яких можуть вкрай негативно позначитись на дитині.
На жаль, деякі батьки не обмежуються випадковими помилками й потрапляють у категорію «шкідливих» (є навіть поняття «токсичні» батьки). Незалежно від того, шкодять вони навмисно чи ні, існує кілька моделей поведінки, які можуть викликати в дитини настільки сильні емоційні та психологічні переживання, що навіть у дорослому віці вони будуть продовжувати мати на неї свій руйнівний вплив.
Якщо дитина відчуває будь-яку з наступних ситуацій, існує велика ймовірність того, що один або обоє батьків принаймні трохи їй шкодять.
1. Батьки не підтримують дитину й не захищають її
Деякі люди щиро вважають, що суворість і жорсткість у ставленні до своїх дітей є ефективним способом гарантувати, що в майбутньому вони зможуть добре про себе подбати. Якщо дитина стає жертвою такого підходу, застосовуваного до неї систематично, в якийсь момент вона може навіть повірити в те, що таке виховання позитивно впливає на її життя. Проте, якщо в дорослому віці в людини практично опускаються руки через будь-яку невдачу, це, швидше за все, відбувається внаслідок шкідливої відмови одного з батьків надати їй необхідну підтримку й захистити її в дитячому віці. Жорсткість і суворість можуть бути корисними в якості разового прийому, але вони не можуть бути єдиним методом виховання у випадку, якщо батьки хочуть, щоб їхня дитина виросла цілісною, гармонійною дорослою людиною.
2. Батьки занадто критичні у ставленні до дитини
Усі батьки час від часу критикують дітей. Без цього ми ніколи не дізналися б, як правильно виконувати багато дій, наприклад, домашні обов'язки, такі як прання або прасування. Шкідливі («токсичні») батьки впадають у крайність, надмірно критикуючи все, що робить дитина. Батьки помиляються, вважаючи, що таким чином вони допомагають дітям уникнути більш серйозних помилок. На жаль, така поведінка насправді призводить до того, що в дитини розвивається жорстка самокритика, яка може виявитись вкрай деструктивною в дорослому віці.
3. Батьки вимагають від дитини зайвої уваги
«Шкідливі» батьки часто перетворюють дітей на своїх заступників, постійно вимагаючи їх уваги. Це можна трактувати як тісний зв'язок між батьком і дитиною, але насправді це паразитичні, шкідливі взаємини, що вимагають занадто великої кількості часу й енергії дитини, у той час як вона повинна зосереджуватись на оволодінні іншими навичками. Цілісні й гармонійні батьки надають своїм дітям достатньо простору, щоб рости й бути дітьми, не вимагаючи постійної взаємодії з метою задоволення власних потреб, нехай навіть зробити це іноді зовсім нелегко.
4. Батьки вигадують про дітей не дуже приємні «жарти»
Усі батьки час від часу жартують над своїми дітьми, але коли так звані дотепні жарти стають звичайним явищем, це може перерости в серйозну проблему. Дитина не повинна покірно приймати такий тип поведінки лише тому, що батько має звичку жартувати над будь-чим, наприклад, над її ростом або вагою. Адже така руйнівна тактика формує в дитини дуже погане уявлення про саму себе. Якщо в одного з батьків виникає обґрунтоване занепокоєння із приводу якоїсь особливості його дитини, він повинен висловлювати це делікатно, відкрито й без осуду, а не придумувати злі, колючі жарти.
5. Батьки примушують дитину вважати себе саму причиною їх жахливої поведінки
У деяких сім'ях діти ростуть, вважаючи, що вони дійсно заслуговують фізичного покарання або негативного ставлення батьків. Ставши дорослими, вони будуть продовжувати виправдовувати жахливу поведінку інших людей у ставленні до себе. «Шкідливі» батьки можуть перекрутити будь-яку ситуацію на свою користь, і в дітей залишається лише два варіанти виходу із неї: припустити, що батьки не мають рації й помиляються або визнати, що в усьому винні вони – діти. У більшості випадків діти, навіть ті, хто вже подорослішав, вибирають другий варіант.
6. Батьки не дозволяють дітям висловлювати негативні емоції
Батьки, які відмовляються піклуватись про емоційні потреби своєї дитини й не надають значення її негативним емоціям, створюють для неї майбутнє, в якому вона не зможе висловити себе та свої наміри. Немає нічого поганого в тому, щоб допомагати дітям шукати позитивні моменти в будь-якій ситуації. Проте зневажливе ставлення до негативних почуттів дитини, її емоційних потреб може призвести до депресії й ускладнити завдання прийнятним способом справлятись з негативом, яке постане перед нею в дорослому віці.
7. Батьки лякають навіть своїх дорослих дітей
Повага та страх не повинні йти пліч-о-пліч. Насправді, діти, які відчувають любов, підтримку,близький зв'язок зі своїми батьками, набагато частіше виростають щасливими дорослими людьми. Хоча у виховному процесі дисципліна необхідна, хороші батьки при цьому не роблять вчинків, що лякають, не вимовляють страшних слів, які послідовно руйнують дитячу психіку. Дітей не треба лякати, щоб вони стали ввічливими, і дорослі люди не повинні здригатися при кожному телефонному дзвінку своїх батьків.
8. Батьки ставлять свої почуття й думки понад усе
Батьки можуть вважати, що їх почуття повинні бути на першому місці в сімейних питаннях, але це застарілий спосіб мислення, який не сприяє зміцненню позитивних взаємин. Навіть якщо батьки дійсно повинні приймати остаточне рішення про все, від вечері до планів на канікули, необхідно враховувати почуття кожного члена сім'ї, включаючи й дітей. «Шкідливі» батьки постійно змушують дітей придушувати свої почуття, щоб задовольнити батьківське его.
9. Батьки переймають мету дитини, роблячи її своєю
Іноді батьки настільки цікавляться всім, що робить дитина, що беруться керувати або навіть дублювати її. Такі дії можуть виглядати як щира зацікавленість життям своєї дитини, але насправді це ускладнює їй завдання досягти цілей. Наприклад, якщо ви повинні продати 50 коробок печива, а ваша мати вирішує спекти печиво й роздати його всім сусідам задарма, вам буде значно складніше досягти бажаного обсягу продажів. Така поведінка може все життя зводити нанівець усі ваші зусилля, якщо ви будете дозволяти батькам продовжувати вести себе таким небажаним чином.
10. Батьки використовують почуття провини й гроші, щоб маніпулювати дитиною
Кожна дитина відчувала почуття провини перед своїми батьками, але «шкідливі» люди вдаються до цієї тактики систематично. Деякі батьки продовжують контролювати своїх дітей навіть у дорослому віці, роблячи їм дорогі подарунки, а потім чекаючи (або навіть вимагаючи) чогось в обмін. Якщо дитина не може зробити так, як хочуть батьки, вони намагаються примусити її відчути себе винною, тому що «все, що вони робили, вони робили для неї й заради неї». Здорові батьки знають, що діти не зобов'язані реагувати конкретною реакцією у відповідь на гроші або подарунки, особливо, якщо діти попередньо не просили їх про це.
11. Батьки влаштовують дітям бойкот
Дорослій людині буває складно розмовляти, коли вона розлючена, але ігнорувати дитину шляхом бойкоту – дуже шкідлива й незріла поведінка. Прояв такого пасивно-агресивного ставлення шкодить будь-яким взаєминам і змушує «жертву» виправляти ситуацію, навіть якщо вона (дитина) не робила нічого поганого. Якщо один з батьків занадто розгніваний, щоб вести адекватну бесіду, він повинен просто взяти паузу на кілька хвилин, а не ігнорувати свою дитину у грубій формі.
12. Батьки порушують межі особистого простору дітей
Батьки можуть виправдовувати свою пильну увагу до дітей бажанням вберегти їх від небезпеки, що відповідає дійсності в певних ситуаціях. Проте кожна людина повинна мати право встановлювати межі особистого простору, особливо підлітки. «Шкідливі», «токсичні» батьки, порушують їх постійно, що призводить до численних проблем. Наприклад, такі батьки відкривають двері в кімнату своєї дитини без стуку. Це закладає в дітей певну модель сприйняття, яка пізніше, у дорослому житті, ускладнює їм правильне розпізнавання й розуміння меж.
13. Батьки роблять дітей відповідальними за своє щастя
Якщо один з батьків протягом тривалого часу розповідає дитині про те, що заради неї йому довелось багато від чого відмовитись, і це зробило його нещасним, це означає, що в такого тата або матері зовсім нереалістичні очікування від ролі дитини у своєму житті. Жодна дитина не повинна нести відповідальність за щастя своїх батьків. До того ж батьки ніколи не повинні вимагати, щоб заради них діти відмовлялись від того, що робить їх щасливими. Якщо дитину ставлять у таку ситуацію, їй буде складно усвідомити, що кожна людина – коваль свого щастя.
Як би там не було, є один позитивний момент. Кожний «шкідливий» батько, який упізнав себе в наведених вище тринадцяти пунктах, завжди може переглянути свої помилки, виправити свої відносини з дитиною й перетворитись на підготовленого фахівця в питанні надання допомоги іншим людям при позбавленні від негативних моделей поведінки.