Як зрозуміти, що вашу дитину залякують у школі

Залякування – це агресивна поведінка дітей, яка розцінюється як умисна і являє собою дисбаланс влади або сили. Як правило, залякування неодноразово повторюється протягом певного періоду. Залякування може мати різні форми, такі як штовхання та/або удари (фізичне залякування); передражнювання або обзивання (словесне залякування); залякування за допомогою жестів або соціального відчуження (невербальне залякування або емоційне залякування); надсилання образливих повідомлень телефоном або електронною поштою (кіберзалякування).

Більшість дітей, особливо хлопчики і діти старшого віку, скоріше за все не стануть розповідати батькам або дорослим про те, що у школі їх хтось залякує, тому дуже важливо проявити пильність за наявності можливих ознак залякування. Далі представлено кілька порад, що дозволяють розпізнати їх і припинити.

Попереджувальні ознаки

Можливі ознаки того, що вашу дитину залякують, такі:

• дитина приходить додому з порваними, пошкодженими або відсутніми шматками одягу, підручників чи інших речей;
• має нез'ясовні порізи, удари й подряпини;
• має дуже обмежене коло друзів, з якими проводить час;
• боїться ходити у школу пішки або їздити на шкільному автобусі та брати участь у різних заходах з однолітками;
• обирає довгий «нелогічний» маршрут, ідучи в/зі школи;
• утратила інтерес до шкільної роботи або без всяких причин раптом виконує її погано;
• коли приходить додому, виглядає сумною, пригніченою, зі сльозами на очах;
• часто скаржиться на головні болі, болі у шлунку або інші тілесні недуги;
• погано спить або бачить тривожні, кошмарні сни;
• проявляє тривогу й занепокоєння, а також страждає від низької самооцінки;
• утратила апетит.

Що робити, якщо ви підозрюєте, що вашу дитину залякують?

Якщо ваша дитина проявляє будь-яку з перерахованих вище ознак, це не обов'язково свідчить про те, що її залякують, але це можливість, яку слід використовувати, щоб у всьому розібратись.

Що ви повинні зробити? Щоб зібрати потрібну інформацію, поговоріть зі своєю дитиною і персоналом школи.

Розкажіть своїй дитині, що ви стурбовані й дуже хотіли б допомогти. Ось деякі запитання, які сприяють розвитку діалогу.

Прямі запитання: «Я турбуюся про тебе. Чи є якісь діти у школі, які, можливо, чіпляються до тебе чи кривдять тебе?», «Чи є якісь діти в школі, які дражнять тебе, хоч і не дуже сильно?», «Чи є якісь діти у школі, які навмисне пропускають або не пропускають тебе в коридорі, залишають у класі або виганяють з нього?».

Більш тонкі запитання: «Чи є в тебе особливо вірні друзі? Хто вони? Як ви з ними проводите час?», «З ким ти сидиш під час обідньої перерви й у шкільному автобусі?», «Чи є у школі якісь діти, які тобі дуже не подобаються? За що ти їх не любиш? Вони коли-небудь відбирали в тебе якісь речі?».

Щоби поговорити з учителем вашої дитини, зателефонуйте йому або призначте зустріч. Під час спілкування з вами йому буде легше зрозуміти суть відносин вашої дитини з іншими однолітками у школі. Розділіть з учителем своє занепокоєння про вашого сина чи дочку і поставте йому такі запитання: «Як моя дитина спілкується з іншими учнями у класі?», «З ким він/вона проводить вільний час?», «Чи помітили ви чи, можливо, припускаєте, що мою дитину залякують інші учні?».

Перерахуйте приклади того, як дитину можна залякати, щоби бути впевненим, що вчитель не зосередився тільки на якомусь одному виді залякування (наприклад, тільки на такому, як фізичне залякування).

Попросіть учителя, щоб він переговорив з іншими дорослими, які контактують з вашою дитиною у школі (з учителями музики та фізкультури або водієм автобуса), щоб дізнатися, чи бачили вони учнів, які залякують вашу дитину.

Якщо ви не хочете розмовляти з учителем або не задоволені розмовою з ним, домовтеся про зустріч з методистом чи представником адміністрації школи і вже з ними детально обговоріть усі проблеми.

Якщо ви отримали інформацію від своєї дитини або персоналу школи, яка дає вам підстави вважати, що сина чи дочку дійсно залякують, негайно зробіть висновки. Залякування може мати для дитини серйозні наслідки.

Якщо ж після розмови з вашою дитиною і персоналом школи ви зняли всі підозри в тому, що її хтось залякував, проявіть пильність до інших можливих проблем, бо деякі попереджуючі ознаки, описані вище (наприклад, депресивний настрій, соціальна ізоляція та втрата інтересу до школи) можуть бути ознаками інших серйозних проблем. Буде краще, якщо ви поділитеся своїми сумнівами із психологом школи.