Чи важко учневі розповісти на іспиті давно вивчену тему? А виступити на змаганнях і показати результат, який не раз демонстрував на тренуваннях? І дітям, і дорослим буває так нелегко зібратись із силами, заспокоїтись і продемонструвати все, на що здатні. Можливо, спосіб набути внутрішнього спокою, який ми запропонуємо, здасться не новим, а, ймовірно, і трохи дивним… Але чому б не спробувати в хвилини душевного й фізичного напруження попрактикувати йогу? Насправді, всі ми займаємося нею щодня. Просто робимо це несвідомо. Глибоке дихання, прийняття певних поз – усе це не тільки для фізичного розвитку…

Основне завдання йоги – не розвиток гнучкості й не поліпшення здоров’я (хоча за умови регулярної практики це відбувається само собою). Йога дає людині можливість розкрити внутрішній потенціал, розвинути і примножити його. Заступник директора з медичної частини Українського центру спортивної медицини МОЗ України, лікар вищої категорії з лікувальної фізкультури Володимир Ничипорук практикує йогу ось уже більш як 40 років. Він рекомендує займатися нею не тільки спортсменам, а й усім, хто до цього внутрішньо готовий.

Колосальна енергія або порожнеча?

Якщо ви занадто хвилюєтесь, виходячи до дошки, не можете налаштуватися на творчу роботу, не змушуйте свій організм – нічого доброго із цього не вийде, застерігає Володимир Іванович. Однак ви можете застосувати методики й технології, що дадуть змогу опанувати себе. Регулярна практика йоги допоможе успішно подолати страх, роздратування і втому.

– Важливо розуміти, що йога – це не тільки фізична робота (виконання асан), а й аутогенне тренування, яке є основою психотерапії, – стверджує лікар. – Йога навчає людину відчувати всі свої внутрішні органи й системи, розуміти, коли вони перенапружуються від надмірного навантаження, вміти вимкнути ті м’язи, які не беруть участі у русі, й максимально витягти енергію з тих, що працюють у цей час. Ці навички будуть корисні всім, особливо спортсменам.

На жаль, майже всі західні технології підготовки спорт­сменів передбачають величезні витрати енергії, а східні, навпаки, орієнтовані на акумуляцію та поповнення сил. До речі, те, як правильно ви тренуєтесь, дуже легко визначити: після заняття ви відчуваєте або колосальну силу й енергію, або виснаженість і порожнечу.

Ми на йозі підросли…

Згідно з найповнішою (восьмиступінчастою) системою класифікації йоги, яку створив індійський мудрець Патанджалі, перших два ступені розглядають питання моралі й моральності, третя – асани, а четверта – дихальні вправи (пранаяма). Третя й четверта, власне, становлять хатха-йогу, що є найприйнятнішою для початківців і дітей.

– Однак вправи з дихання можуть бути для дітей заскладними, а ось асани підійдуть усім, – каже Володимир Іванович. – У повсякденному житті ми приймаємо багато поз, наприклад, кладемо ногу на ногу й підпираємо рукою голову. Є така асана! Тобто ми інтуїтивно робимо хатха-йогу. Плачемо, сміємося, позіхаємо, кашляємо – це все також йога, але виконана несвідомо.

Володимир Ничипорук розповідає історію про свою першу інтуїтивну практику йоги. «Коли мені було років 12, я раптом виявив, що у класі серед хлопців – найменший. Отже, в дівчат шансів не було… Принаймні так мені тоді здавалося. Коли настало літо, обладнав у дворі такий собі спортмайданчик. І дуже мені подобалося висіти вниз головою на перекладині – міг і п’ять, і десять хвилин робити це. А першого вересня з’ясувалося, що я вже далеко не найменший… А дорослим, проаналізувавши літературу з йоги, дійшов висновку, що це було абсолютно правильне рішення. Вис униз головою (а у йогів це стійка на голові) дуже стимулює роботу вилочкової залози, що в грудній клітці. А вона виробляє гормон росту. Вдруге я випробував цю методику, вже працюючи лікарем. Якось до мене прийшов молодий хлопець, але вже майстер спорту міжнародного класу з фігурного катання. Зріст у нього був – нижчим за середній. Я прямо запитав: «Не хочеш підрости?». Він погодився попрактикувати певні асани і в результаті підріс на 10 – 12 сантиметрів».

Викиньте «сміття»

Йога – це наше життя. Дуже прості речі. Щоправда, такі незнайомі західному світові, але кілька тисяч років тому відкриті східною медициною. Це сьогодні ми розмірковуємо: скільки води випити, що краще з’їсти? Не знаємо, чому нині взяли з тарілки зелене яблуко, а завтра – червоне. Організм сам підштовхне до потрібного вибору, якщо йому не заважати. І яке яблуко взяти – це також йога. Тобто свідоме ставлення до довкілля. Отже, оволодіти цією «надскладною» наукою може кожен. А починати заняття Володимир Ничипорук радить із роботи всередині себе.

– Викиньте з голови все «сміття»: стереотипи, заборони, шаблони обмежують і наше розуміння світу, й наші можливості, – каже він. – Коли ви станете внутрішньо вільними, тоді прихована мудрість організму підказуватиме вам, що в цю секунду краще для вас: поспати чи піти до тренажерного залу, з’їсти певний продукт або втриматися. Тільки після такої роботи над собою варто починати шукати вчителя. Точніше, його навіть не потрібно шукати – східне прислів’я стверджує: «Якщо учень готовий, то вчитель обов’язково буде».

Щодо того, чи можна оволодіти йогою самостійно, Володимир Іванович відповідає: «Є музиканти, які не знають нотної грамоти, але пишуть чудові композиції. Якщо вони підуть до вчителя – хіба що нашкодять собі. Так само в йозі є винятки, коли учень може й за книжкою оволодіти технікою. Але більшість музикантів усе-таки в когось навчається. Отже, зазвичай потрібен досвідчений наставник. Діапазон відчуттів учителя щодо роботи учня набагато більший, ніж його власний. При цьому він урахує індивідуальні потреби свого учня. А якщо ви справді хочете досягти хороших результатів, наберіться терпіння».