Висока самооцінка: чи погано це для дитини?

Такі фрази, як «молодець, що поділився» або «відмінно проїхався», розкотистою луною звучать на дитячих майданчиках. Тренери видають стрічку кожній дитині. Під рубрикою «Я особливий!» публікуються серії книг, запевняючи читачів, що здатність грати із друзями та співати пісні робить їх по-справжньому неповторними. Нам сказали, що ключ до щастя й успіху дитини – це висока самооцінка, і ми хвалили й захищали своїх дітей весь цей час. Але чи не здається вам, що підвищення самооцінки зайшло занадто далеко?

Багато експертів стверджують, що, замість того щоб виховувати здорових відмінників, ми ростимо покоління самозакоханих нарцисів. «Наше старе розуміння самооцінки, близьке до історичного періоду кровопускань та алхімії, уже зблякло, тепер батькам належить викинути всі концептуально застарілі й непотрібні речі», – каже Аарон Купер, доктор філософії, співавтор книги «Я просто хочу, щоб мої діти були щасливими».

Доки експерти в усьому звинувачували низьку самооцінку – від поганих оцінок до злочинної поведінки, результати проведених досліджень показали, що набагато частіше всьому виною є саме завищена самооцінка. Стаття «Переосмислення самооцінки» Роя Баумейстера, професора соціальної психології з університету штату Флорида, пробудила величезний інтерес до викладеного в ній твердження, що злочинці й наркомани насправді мають більш високу самооцінку, ніж середній показник у населення в цілому. Доктори філософії Мартін Селігман та Ервін Штрауб виявили, що сучасна звичка постійно хвалити дітей робить їх цинічними та невмотивованими. Також і шановний експерт у питаннях розвитку дітей Т. Баррі Бразелтон, доктор медицини, написав недавно в «The New York Times», що слово «самооцінка» утратило свій сенс.

Але батьки хочуть усього лише, щоб їхні діти мали позитивне уявлення про самих себе. І хоча висміювати ексцеси перевищення самооцінки досить легко, пройти по тонкій лінії між формуванням поваги до себе (почуттям власної гідності) й егоцентризмом – у реальності складно. Нижче представлені деякі поради про пошук вірного балансу.

Прибережіть похвалу для реальних досягнень. Діти розпізнають порожні слова, коли настане час іти в університет і розвиватись на новому рівні, їм необхідно буде пробудити в собі внутрішню мотивацію, не чекаючи при цьому постійного зворотного зв'язку. «Одноманітна дієта, що складається з надуманої похвали, перетворює нас на наркоманів похвали», – каже Купер.

Киньте виклик своїм дітям, це сприятиме їх розвитку та прагненню до кращого, але при цьому залиште місце для успіху. Якщо діти не пройдуть загартування за допомогою таких випробувань, вони ніколи не відчують задоволення й гордості. І якщо труднощі видадуться їм непереборними, вони здадуться.

Дозвольте їм іноді зазнавати невдачі. Батькам важко бачити, як їхні діти падають, але стійкість це життєво важлива риса характеру, якої можна навчитись. «Діти страждають, якщо заради розвитку їх самооцінки ми захищаємо їх від життя, від його реального устрою – адже ми не завжди виграємо, не завжди стаємо кращими в усьому», – каже Купер.

Дайте дитині зрозуміти, що доки ви перебуваєте в очікуванні від неї певної поведінки, ви любите і приймаєте її беззастережно.

Істинне почуття власної гідності, істинна самооцінка формуються не в постійному потоці компліментів та оплесків, вони розвиваються у процесі пізнання власних обмежень і рівня відповідальності, коли діти намагаються використати широкі можливості, щоб випробувати самих себе, й відчувають безпеку від того, що знають, що їх люблять, не дивлячись на зроблені помилки. Упевнені діти не чекають, що світ буде обертатись навколо них, оскільки навіть зірки є частиною сузір'їв. Усі ми відчуваємо внутрішній комфорт від усвідомлення спільності та причетності до чогось.