Відео під час навчання "вбиває" підручник

Використання різноманітних відеофільмів у класі є розумним способом активного залучення учнів у навчальний процес. Якщо вчителю необхідно розпалити дискусію серед школярів, сформулювати певну мету або донести контекст навчального матеріалу, відео, чи то буде художній фільм, телевізійний кліп, відео з YouTube або навіть саморобний фільм, може стати могутнім інструментом в арсеналі методів навчання вчителя.

Британська газета «Гардіан» попросила п’ять учителів, які використовують відео в якості захоплюючого інноваційного способу навчання школярів, поділитися своїм практичним досвідом і дати кілька консультацій на цю тему.

Джеймс Рольф, радник із питань науки коледжу в Лестері: «Дуже часто у викладанні природничих предметів учитель повинен продемонструвати якийсь експеримент. Але якщо у вас у класі тридцять і більше дітей, це важко зробити шляхом простої демонстрації, та й не всі учні зможуть роздивитися те, що ви робите за своїм учительським столом. А ось використання відеозапису демонстраційного досвіду дозволяє зробити його максимально наочним для всіх учнів.

Правда, величезна безліч доступного відео ніколи не була повністю ідеальною для використання у класі. Тому ми з дітьми вирішили розпочати створювати свою відеотеку. Учні швидко навчилися робити відеозаписи на мобільний телефон, і ми отримали короткі та дуже прості, однак дуже корисні записи, які, наприклад, допомагають проілюструвати те, як заміряти струм у електричному ланцюзі або як реагує карбонат металу з кислотою.

Використовуючи відео, учитель може зробити щось більше, чого ніколи не зміг би зробити за допомогою традиційних підходів, унаслідок чого полегшується процес навчання дітей. Якщо вчитель хоче швидше досягти конкретної мети навчання, то не варто забувати, що включення учнів у підготовку уроків із використанням відео буде більше ніж корисним, а замість того, щоби відповідати на запитання з підручника, діти можуть виробляти та представляти відео всьому класу.

Можна також порадити робити деякі відео в забавній формі, використовуючи для цього ідеї та сюжети популярних у молоді кліпів. Наприклад, м’яч у руках дітей, будучи класичним прикладом маятника, дозволяє більше дізнатися про фізику. Таким чином, ми використовуємо всі засоби дії на учня, коли можна просто дивитися, слухати та взнати все, що потрібно знати відповідно до навчальної програми».

Рут Прінгл, учитель англійської філології школи в Ширлі: «Використання відео дозволяє дохідливо пояснити контекст того, що вивчається на уроці. Я багато розповідаю дітям про літературу часів Першої світової війни, але, для того щоби діти дійсно зрозуміли, про що йдеться, вони повинні мати достатньо знань з історії.

Британські освітні програми пропонують цілу бібліотеку кліпів для використання в режимі онлайн. Сайт BBC «Bitesize» також представляє свою відеопродукцію, багато відео на популярному YouTube.

Діти на уроці можуть сумувати, якщо тривалий час просто виконують монотонні дії, тому перегляд відео в онлайні є відмінним способом пожвавити їхнє навчання.

Звісно, учителю слід поклопотатися, щоби діяльність учня не була пасивною. Для цього необхідно підібрати відповідні контекстні запитання, щоби переконатися, що всі учні зрозуміли та сприйняли навчальну інформацію».

Ніколс, учитель історії Грінвічської школи в Лондоні: «Якщо підійти до питання використання відео на уроках сумлінно, то воно може стати фантастичним способом привнесення «життя» у вивчення історії, навіть якщо це буде просто шматок відтвореного оригіналу стародавнього тексту або зображення. Я використовую відеозаписи історичних артефактів для консолідації розуміння суті історичних подій учнями під час їх підготовки до GCSE (основний іспит, які школярі здають при закінченні першого ступеня середньої освіти в Англії, – ред.). Я також сам знімаю відео, щоби показати учням приклади добре виконаної роботи з виготовлення відеопродукту або медиапрезентацій.

Так, відео може бути величезним навчальним ресурсом на уроках, але воно повинно бути достатньо простим. Його не слід розглядати як підміну викладання вчителя, а саме його використання завжди повинно бути заздалегідь добре спланованим.

Для учнів просто необхідно побачити сцени з минулого на відео як реальність, але дуже важливо навчити учнів піддавати побачене сумніву, оцінювати надійність і корисність відеодоказів. Звичай добре, наприклад, показати сцени екранізації роману Ієна Макьюена «Спокута», щоби дати учням уявлення про трагічні події евакуації англійських військ із Дюнкерка під час Другої світової війни. Але не менш важливо, щоб учні розуміли та розглядали відео як конструкт, а також сприймали мету, поставлену в самому фільмі».

Метт Брітленд, радник з ІКТ школи леді Елеонори в Лондоні: «Я намагаюсь експериментувати з найрізноманітнішими способами викладання, віддаючи перевагу тим, які дають учням більше свободи в діях.

Ми впроваджуємо свій проект інформативних додатків із різних шкільних дисциплін, тому я створив сім відеофільмів, які навчають учнів, як зробити таку відеопродукцію, яку можна використовувати на уроці у класі. Учні, таким чином, самі відповідають за своє власне навчання, самостійно створюючи відео, хоча я завжди присутній як посередник і консультант.

Підготовлені відеопоради дозволяють учням повернутися назад і повторно визначити моменти виготовлення відео, якщо вони забувають, як треба зробити щось правильно. Вони починають відчувати, що в них є право власності на те, що вони вивчають, тому що навчання в цьому випадку більше персоналізується.

На мій погляд, відео повинні бути «короткими й солодкими». Якщо відео не буде оснащено певною «обшивкою», учні можуть легко та швидко втратити до нього всякий інтерес, як це сталося зі шкільними підручниками».

Ендрю Джонс, викладач релігієзнавства школи в Хартфордширі: «Вивчення релігії не є предметом, який «чіпляє» особливо багато дітей, тому я використовую в навчанні досить багато відеокліпів. Коли ми на уроці маємо справу з питаннями етики або моралі, наприклад, у ставленні до аборту, то я використовую сцени із серіалу «Вулиця Ватерлоо» (фокусується на житті вчителів і учнів школи, які стикаються зі всілякими соціальними проблемами, – ред.). Діти позитивно ставляться до цих фільмів, а їх перегляд потім приводить до дискусії у класі.

Я не вважаю поганим використовувати й популярні музичні відеокліпи, що відносяться до навчальних тем, і вважаю, що вони є дійсно ефективними. В Еда Ширана (співак довгий час не міг знайти собі продюсера, які вважали його «занадто товстим і рудим», – ред.), наприклад, є пісня під назвою «Small Bump», яку ми використовували, щоби порозмовляти з учнями про моральність у сексі.

Але вчитель завжди повинен заздалегідь упевнитись у змісті матеріалу відеокліпу, заздалегідь перевірити його, перше ніж демонструвати перед класом. Це здається очевидним, але вчителі постійно дуже зайняті. Якщо якесь відео видасться вам дуже спірним, краще обговорити його з вашим безпосереднім керівником і отримати компетентну думку».

Майлі Сайрус, Велика Британія